Забезпечення продовольчої безпеки є одним з ключових завдань будь-якої держави. У цьому контексті особливої актуальності набуває розвиток кормовиробництва, адже воно не лише сприяє повній реалізації генетичного потенціалу продуктивності тварин, а й значною мірою впливає на собівартість продукції тваринництва. На практиці ж, у більшості господарств, які вирощують обмежений набір із 5–6 основних кормових культур, спостерігаються труднощі з досягненням оптимальних результатів. Це пов’язано як з нетривалим періодом використання таких культур, так і з незбалансованістю кормів за вмістом перетравного протеїну. У результаті відбувається перевитрата кормів, що призводить до зростання вартості продукції тваринництва.

У зв’язку з цим, актуальним є впровадження у виробництво альтернативних, нетрадиційних культур, які можуть не лише конкурувати з традиційними, а й перевершувати їх за агрономічними та економічними показниками. Однією з таких культур є озиме тритикале, яке при використанні на зелений корм має перевагу над житом завдяки більш тривалому періоду виколошування. Це дає змогу довше забезпечувати тварин якісною зеленою масою.