Визначення ефективності відомих генів стійкості пшениці до збудника бурої іржі пшениці (Puccinia triticina Erikss. син. Puccinia recondita Rob. et Desm. f. sp. tritici Erikss.) є важливим для розуміння потенціалу стійкості рослини-господаря та можливості надати селекціонерам рекомендації щодо залучення таких генів до селекційного процесу. Знаючи про можливі зниження ефективної дії генів стійкості чи стабільного прояву їх резистентності, можна надати рекомендації не тільки для селекції, а і для складання прогнозу розвитку епідеміологічної ситуації в агроценозах певних зон вирощування культури пшениці. Зазвичай, стійкість сортів обумовлена наявністю декількох генів стійкості. За умов, що сорти з однаковими генами стійкості будуть займати значні площі, то патоген може здолати їх ефективність за 3–5 років. У наслідок цього може виникнути епіфітотія, яка призведе до потреби застосовувати фунгіциди для захисту посівів і запобігання втрат врожаю, але буде нести загрозу навколишньому середовищу.

Метою роботи є визначення ефективності відомих генів стійкості пшениці до дії популяції збудника бурої іржі пшениці, типової для зони Правобережного Лісостепу України.