У складі світового генофонду пшениці представлена велика різноманітність сортів та гібридів, які можуть бути використані, як джерела окремих спадкових ознак і властивостей. Їхня селекційна цінність значно зростає за умови генетичної віддаленості, здатності стабільно передавати цінні господарські ознаки в різних кліматичних зонах, наявності донорських властивостей, а також поєднання комплексу важливих агрономічних характеристик в одному генотипі.

Продуктивність колоса є одним із провідних факторів, що визначають рівень урожайності пшениці озимої. Її головний колос здійснює ключову роль у формуванні загального продуктивного потенціалу рослин та впливає на кінцеву врожайність. Оскільки морфометричні параметри колоса характеризуються чіткою фенотиповою детермінацією, ця ознака може виступати інформативним селекційним маркером при доборі високопродуктивних генотипів. Потенційні розміри величини колоса в пшениці м’якої озимої формуються на 25–31 фазі розвитку рослин (за міжнародною шкалою ВВСН) і значною мірою залежать від погодних умов.