За біологічними особливостями росту і розвитку, вимогами до ґрунтово-кліматичних умов та господарсько-цінними ознаками на особливу увагу в сучасних умовах заслуговує еспарцет. Посівні площі його значно поступаються перед конюшиною лучною і люцерною посівною внаслідок недостатнього вивчення основних технологічних прийомів підвищення кормової продуктивності.

Еспарцет (Onobrychis) – багаторічна рослина родини бобових, яка у дикому вигляді росте на луках, степових схилах, берегах річок, біля доріг тощо. Рослина характеризується високою посухостійкістю, помірною зимостійкістю, що дозволяє їй рости навіть в напівпустельній місцевості. З еспарцету виготовляють сіно, сінаж, зелений корм, також придатний для використання як пасовищна рослина. У передових господарствах країни урожайність сіна становить 4–6 т/га, зеленої маси – до 60 т/га.