При створенні конкурентоспроможних сортів та гібридів жита озимого, як і багатьох інших сільськогосподарських культур, все більшої актуальності, у зв’язку з глобальними змінами клімату та вірулентністю поширених збудників хвороб, набуває селекція на адаптивність. Серед широкого різноманіття зернових колосових культур, жито посівне (Secale cereale L.) озиме вирізняється високою продовольчою цінністю та чисельними перевагами. Наявність в житньому хлібі збільшеної кількості різних груп вітамінів (B₁, В₂, B₆, PP, C), незамінних амінокислот (лізину, аргініну, фенілаланіну) та ненасичених жирних кислот, порівняно з пшеничним хлібом, свідчать про більшу цінність його для харчування. Реалізація генетичного потенціалу врожайності та адаптивності сорту в мінливих умовах вирощування визначаються інтенсивністю та стабільністю протікання фізіологічних процесів, що відображається в його гомеостатичності. Необхідним етапом на шляху створення конкурентоспроможних генотипів жита посівного озимого є оцінка не лише потенційної врожайності, а й адаптивності за різними параметрами, серед яких чільне місце посідають селекційна цінність та гомеостатичність. Виділення високоврожайного генофонду, адаптованого до певних ґрунтово-кліматичних умов вирощування сприяє успішності селекційного процесу на шляху створення толерантних генотипів до поширених абіотичних та біотичних лімітуючих чинників.