Науковець чи виробничник, який займається певною професійною справою, читає фахову літературу або працює над черговою публікацією, постійно використовує великий набір спеціальних термінів і визначень. У науці і практиці садівництва застосовують терміни і визначення, встановлені стандартом ДСТУ 7039:2009 «Садівництво та ягідництво. Терміни та визначення понять». Перелік цих термінів невеликий, тому садівники часто-густо вживають і інші, на їхній погляд, зручні і зрозуміліші. Серед таких – «плодова деревина». Це словосполучення є основним у розмовах садівників-практиків під час обговорення особливостей плодоношення різних сортів плодових культур. Воно зустрічається в наукових і частіше – в науково-популярних статтях, інколи і тому, що редактори цих видань редагуючи текст, вживані автором публікації фахові (спеціальні) терміни подають на свій розсуд.

Дослідники, говорячи про особливості плодоношення рослин той чи іншої плодової культури, узагальнено різні плодові утворення називають плодовими, рідше репродуктивними. Чому не «плодова деревина»? Тому, що, як пояснює «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (2004, С. 215), деревина – це тверда тканина, що знаходиться між корою і серцевиною (пагона, різновікових приростів, стовбура) і становить основну масу деревних або кущових рослин, тобто частка і тих утворень, на яких майже кожен рік формуються генеративні бруньки, квітки, плоди. Таке тлумачення слова «деревина» суперечить сенсу словосполучення «плодова деревина», яким намагаються узагальнено називати усі плодові утворення, насамперед, яблуні і груші.