"Тримовний словник назв судинних рослин флори України" (2008) за авторства провідних ботаніків країни C.М. Зиман, Я.П. Дідуха, Д.М. Гродзинського, М.М. Федорончука, О.В. Булах, створений на підставі зведення з таксономічного складу флори України і опрацювання різноманітних словників, вирішував завдання приведення українських назв в якомога більшу відповідність з авторською латиною. Авторами винайдено близько 400 (з наявних 1100) родових назв. Під час перекладання видових назв вони узгоджували їхній граматичний рід відповідно до латинської назви та відмовилися від назв у множині, надаючи перевагу назвам в однині. Відповідну роботу здійснено й щодо російських назв рослин, що закрило прогалину "Словника ботанічної номенклатури" (1928), розробленого під головуванням О.А. Янати. Тим не менш, варто згадати, що тогочасні українські ботаніки вважали, що українцям ледве чи можна братися впорядковувати російську ботанічну номенклатуру, яка "ще менше впорядкована, як українська".

Підхід авторів тримовного словника контрастує з поглядами Ю. Кобіва, автора "Словника українських наукових і народних назв судинних рослин" (2004), який у доборі наукових назв родів і видів надавав перевагу назвам з української мови, подібно до укладачів "Словника ботанічної номенклатури". За видові епітети часто приймалися не дослівні переклади з латині, а дохідливіші прикметники та для загальновідомих видів також іменники. За цією ідеєю назва повинна бути милозвучною, позначати морфологічні або екологічні особливості рослин.