Наукові конференції України, Міжнародна науково-практична конференція «Сучасний стан та гармонізація назв культурних рослин у системі UPOV»

Розмір шрифту: 
Проблеми класифікації інтродукованих плодово-декоративних рослин
А. І. Опалко, К. П. Косар, О. А. Опалко, К. В. Поліщук

Остання редакція: 2017-11-15

Тези доповіді


Необхідність класифікації рослинного світу зумовлена його надзвичайним поліморфізмом. На нашій планеті нараховується близько 250 тис. видів рослин і у чотири–шість разів більша кількість уживаних різними авторами латинських видових назв. З-поміж них чимало тих самих видів, описаних під неоднаковими назвами (синонімами), напів- та/або тимчасово визнаних, внутрівидових таксонів або міжвидових гібридів тому зорієнтуватись у такому різноманітті можна лише за умови його номенклатурного впорядкування. Хоча перші спроби проведення класифікації рослин Теофраст (372–287 до н.е.) зробив у ще ІV ст. до н.е., поділивши їх на дерева, чагарники, багаторічники, трави та виділивши болотні, озерні й річкові рослини, розвиток вітчизняної біологічної термінології і зокрема ботанічної номенклатури здебільшого пов’язують з 20-ми роками минулого сторіччя. Цьому сприяв дух національного відродження, на ґрунті якого в освіті й науці утверджувалась українська мова. Саме тоді видатний український вчений біолог О.А. Яната (1888–1938 рр.) підготував фундаментальні праці «Українська ботанічна термінологія» і «Українська ботанічна номенклатура», що узагальнювали його попередні багаторічні дослідження. Однак через арешт вченого, що стався у сумнозвісному 1933 р., ці праці побачили світ у США лише після другої світової війни.

У часи становлення української літературної мови, яка внаслідок бездержавності української нації майже стихійно розвинулась на принципах фонетичної відповідності зі старописемних мов індоєвропейської сім’ї, і якою ми користуємося сьогодні, вживалися деривативні номени рослин, що переважно походили з давньоукраїнських назв з прихованими глибокими мовними коренями зі санскриту. Згадаймо лише «ранник», під назвою якого у різних регіонах України розуміють майже 40 ботанічних номенів, що належать до різних родів і навіть родин (від Scrophularia nodosa L. до Viola canina L.), чи «дивосил/дев’ясил» з кількома видовими назвами (від Inula helenium L. до Verbascum orientale (L.) All.). У таких назвах превалює прагматичний аспект суб'єкта до об'єкта номінації.


Full Text: PDF