Зернобобові та круп’яні культури є не лише вагомою основою харчового раціону людини і продовольчої безпеки держави, але їх вживання є необхідною умовою здорового і повноцінного харчування населення. Ці культури досить широко представлені у виробництві та складають значний відсоток виробленої продукції і експортного продукту нашої держави. Останнім часом значно зросли рівні врожайності та валові збори, особливо зернобобових культур, але це підвищення забезпечується в основному для індустріально і екпортно привабливих культур (соя, горох, нут). Значна ж частина традиційних для України культур – квасоля, чина, сочевиця, люпин, горошок, вигна, а також круп’яних – просо і гречка, мають нестабільне виробництво і частина з них перейшли в ранг нішевих. Причиною цього є незначна привабливість їх для виробничників через низькі та нестабільні по роках врожаї, визначені недостатньою стійкістю цих культур до дії абіотичних і біотичних чинників середовища.