Одержання екологічно чистої і біологічно повноцінної продукції рослинництва– основне завдання сучасного сільськогосподарського виробництва. Її вирішення пов’язане із збільшенням посівних площ під білковими культурами. Соя характеризується ідеально збалансованим за вмістом вуглеводів (25–30%), білку (30–55%), унікальним амінокислотним складом, який забезпечує почесну першість її у піраміді білкових культур. Соя є однією з чотирьох основних культур світового ринку і першою серед бобових за розмірами посівних площ.

Урожайність сої обумовлена з одного боку потенціалом сорту і факторами середовища його реалізації, а з іншого активним і швидким симбіозом рослин із бульбочковими бактеріями. Вченими, виявлено те, що урожайність культури тісно пов’язана з наступними морфологічними показниками: масою: насіння з рослини і 1000 насінин; кількістю: бобів, продуктивних вузлів та насінин з рослини. Коефіцієнти кореляції варіюють від r=0,77 до r=0,99.

Сучасні технологічні прийоми вирощування сої не можливі без використання інокуляції та позакореневого підживлення, що є додатковими ресурсами для отримання високих і сталих врожаїв культури. Позакореневі підживлення рослин є альтернативою для швидкого реагування на нестачу елементів живлення. Вони сприяють швидкому надходженню поживних речовин через обхід ними кореневої системи, що унеможливлює процеси їх міграції, перетворення і закріплення у ґрунтово-вбирному комплексі. Позакореневе обприскування рослин сумісно із інокуляцією позитивно впливають не лише на покращення морфологічних і господарсько-цінних показників у рослин сої, але й мають суттєвий вплив на ґрунтоутворення та міграції фосфору у ґрунтовому профілі.