У процесі селекції пшениці в одному генотипі необхідно поєднати значну кількість ознак, основні з яких - продуктивність, стійкість до біотичних та абіотичних факторів, якість зерна і борошна тощо. Ці ознаки є кількісними, полігенно детермінованими. Їх реалізація залежить не тільки від генотипу, але значною мірою формується умовами вирощування, а тому варіює залежно від років дослідження та випадкових факторів. Їх генетичний аналіз досить складний і неоднозначний. Селекціонеру ж потрібно знати, які з цих цінних господарських ознак і якою мірою обумовлені генотипово, а рівень яких більше визначається умовами середовища.

Поєднання високої врожайності з доброю якістю зерна завжди було однією з найважливіших проблем не тільки при створенні нових сортів, але й при вирощуванні озимої пшениці. Загальновідомо, що якість зерна формується впродовж росту та дозрівання зернівки, і велику роль у цьому відіграють як генетичні фактори, так і комплекс ґрунтово- кліматичних та агротехнічних умов.