Розмір шрифту: 

Селекційний процес створення сортів пшениці постійно потребує нового донорського генетичного матеріалу, який би за основними господарсько-цінними показниками забезпечував потреби виробництва. Серед них до п’ятірки найбільш необхідніших ознак входять показники стійкості майбутнього сорту до дії місцевих популяцій збудників хвороб. Тому селекціонери і фітопатологи проводять постійний пошук джерел найбільш ефективних показників стійкості. Останні десятиліття в селекційному процесі інтенсивно використовується матеріал з пшенично-житньою транслокацією 1AL/1RS. В селекцію пшениці вона увійшла від американського сорту Amigo. Завдяки наявності крім житньої транлокації ще й транслокації від пирію Agropirum elongatum сорт Amigo є носієм генів стійкості до бурої іржі Lr24 та стеблової іржі Sr24. Транслокація 1AL/1RS пов’язана також з наявністю генів стійкості до борошнистої роси Pm 17 та шкідників - двох біотипів (ВС) злакової попелиці (ген Gb2) і кліща Aceria tosicheslla (ген Cm3) [1]. Для виявлення особливостей стійкості транслокації 1AL/1RS до збудників бурої і стеблової іржі в умовах Півдня України проведено ряд досліджень [2-4]. Проте немає досліджень щодо ефективності таких генетичних заміщень до дії популяцій збудників хвороб у зоні Правобережного Лісостепу України. Тому метою нашої роботи було вивчити особливості прояву стійкості у сортів-носіїв транслокації 1AL/1RS в умовах Правобережного Лісостепу України до дії місцевих популяцій збудників бурої іржі, борошнистої роси та септоріозу листя пшениці. Оцінку проводили на сортах Amigo, TAM 107, TAM 201, Necota, Century американської селекції та вітчизняної селекції Монолог, Золотоколоса, Еритроспермум 26221, Княгиня Ольга, Смуглянка та Спасівка. Для порівняння даних стійкості використовували майже ізогенну лінію Thatcher*6/PI58548 з ізольованим геном стійкості Lr34. Дослідження проводили протягом 2011-2015 рр. на природному інфекційному фоні, що дало змогу оцінити стійкість сортозразків-носіїв транслокації 1AL/1RS за різних умов інфекційного навантаження. У 2011 і 2015 рр. відмічали середній рівень розвитку захворювання на буру іржу, у 2014 р. зафіксовано високий інфекційний рівень, а у 2012 і 2013 рр. відбулися епіфітотії. Стійкість оцінювали за інтегрованою шкалою оцінок стійкості зернових колосових культур [5], за якою бал 9 - імунність (дуже висока стійкість), бал 8 - висока стійкість, 7 і 6 - стійкість, 5 - помірна сприйнятливість, 4 і 3 - сприйнятливість, 2 - висока сприйнятливість, 1 - дуже висока сприйнятливість.