Розмір шрифту: 

В умовах інтенсивного землеробства хвороби і шкідники є вагомим чинником, що обмежує збільшення врожаю. Небезпечною хворобою, що уражує пшеницю озиму є іржа, котру ще Пліній називав «найстрашнішим бичем хлібів» (П. Лук’яненко, 1968). Іржа пшениці представлена трьома видами: бура (Puccinia recondite і. sp. tritici), стеблова (Puccinia graminis f. sp. tritici) та жовта (Puccinia striiformis West./ Найпоширеніша - бура іржа, яка уражує пшеницю майже повсюди (М. Горленко, 1973).
Одним з основних способів боротьби зі зниженням втрат уражаю і захисту рослин від патогена є селекція на імунітет. Селекція на стійкість до іржастих хвороб дуже складна. Суть її, перш за все, визначається взаємовпливом двох живих систем: рослини-господаря та патогена («ген на ген»). Тому академік М. Вавилов ще у 1936 р. висловив гіпотезу, що імунітет рослин з біологічною спеціалізацією паразитів за видами і родинами рослин обумовлений процесом дивергенції господаря і паразита в їхній еволюції. Впровадження у виробництво стійких сортів неминуче призведе до виникнення нових рас паразита, отже і до швидкої втрати стійкості. Цю гіпотезу в подальшому підтвердили М. Дунін (1960), Т. Філіпова (1965), Ван дер Планк (1966) та інші вчені.