Граківське дослідне поле є однією з перших науко-дослідних установ спеціалізованих на агрохімічних дослідженнях, створених на теренах України на початку XX ст. Організовано його в 1931 р. Українською філією Науководослідного інституту добрив (м. Москва). Згодом (1934) дослідне поле перейшло в підпорядкування агрохімічного відділу Науково-дослідного інституту добрив та інсектофунгіцидів ім. В.Я. Самойлова (м. Москва). Першим його директором і науковим керівником був доктор с.-г. наук, професор Самуїл Моісейович Гуревич (1897–1984) [1]. Розташоване воно за 60 км на південний схід від м. Харкова і відноситься до Високої провінції Лівобережного Лісостепу України. Ґрунтовий покрив представлений чорноземом типовим на лесових породах. За гранулометричним складом він займає перехідне становище між 21 важкосуглинковим та легкоглинистим.

У 30-х та повоєнних роках минулого століття колектив дослідного поля працював над розробкою асортименту мінеральних добрив для зони чорноземних ґрунтів. Встановлено високу ефективність азотних й фосфорних добрив на даному типі грунтів. Нітратні, аміачні й амідні форми азотних добрив на чорноземі типовому в окремі роки залежно від поточних агрометеорологічних умов можуть різнитися за ефективністю, проте рівнозначні за своїм впливом на сумарну продуктивність культур за декілька ротацій сівозміни. Фосфорні добрива, які містять Р₂О₅ у водорозчинній формі, – суперфосфат простий та подвійний і амофос забезпечують високі прирости врожайності основних сільськогосподарських культур як у перші роки застосування, так і в подальшому. Ефективність фофсоритного борошна та добрив, що містять переважно фосфати у лимонно- або ацетатнорозчинній формі (фосфатшлак мартенівський та ін.), підвищується поступово від ротації до ротації сівозміни із накопиченням у грунті невикористаного фосфору, і з часом за впливом на продуктивність культур вони не поступаються суперфосфату. З 1959 р. до 1999 р. виконано великий обсяг досліджень з вивчення ефективності різних видів і форм мінеральних добрив в умовах богари і зрошення. В 1958–1974 рр. паралельно з агрохімічною тематикою на дослідному полі відділом інсектофунгіцидів та лабораторією гербіцидів проведено дослідження дії нових препаратів захисту рослин і з подальшою розробкою ефективних способів їхнього застосування у сільськогосподарському виробництві [1].