У Польщі в 20–30-х рр. XX ст. суттєво зростає інтерес до теоретикометодологічних та практичних аспектів використання мінеральних добрив. З цією метою провадяться як польові, так і вазонові дослідження для визначення взаємозв’язку і залежності між певним видом добрив та типом ґрунту, рослинності, кліматичними умовами, рельєфом поверхні, періодами вегетації, розвитку та дозрівання тощо. Успішні результати досліджень з тим чи іншим видом добрив стимулювали зростання їх виробництва на підприємствах Польщі. Помітну роль у цьому процесі виконали науковці та інженери Рільничо-Лісового факультету Львівської Політехніки. Яскравою постаттю в цьому відношенні був професор доктор Я. Гурський. Він проводив дослідження на торфових природних луках з постійним удобренням.

З 1926 р. на дослідному полі Торфової станції Львівської Політехніки в Дублянах провадяться щороку (впродовж 6 років) дослідження, які передбачали удобрення окремих ділянок відповідними комбінаціями добрив з метою вивчення їх впливу в тривалому періоді часу. Вони проводились на природній луці, підданій меліорації в 1905 р. У ході дослідження використано 10 комбінацій добрив. Дослідник прийшов до висновку, що «кожна чергова порція каїніту підносить значно збір (сіна – А.К.) навіть без додавання інших добрив». Науковець прийшов висновку, що використання поташу як добрива є набагато ефективнішим, коли одночасно застосовується фосфорне добриво. Допомагає, як показали дослідження Я. Гурського, отриманню високих врожаїв застосування азотних добрив. Водночас він встановив, що завжди помітно впливає на якість і кількість сіна такий фактор як величина опадів та рівномірність їх розподілу впродовж усього вегетаційного періоду в рослин. У праці «Doświadczenie na łąkach torfowych naturalnych ze stałem nawożeniem» Я. Гурський підкреслює роль добрив не лише у зростанні врожайності, але й у формуванні ботанічного складу сіна з природньої луки. Цим питанням займався спеціально випускник Рільничого відділення Львівської Політехніки Я. Садловський. Дослідження показали, що кількісний збір солодких трав зростає одночасно зі зростанням врожаю, тоді як кількісний збір інших трав залишався практично незмінним. У цілому наукові пошуки підтвердили можливість на торфовищах лишень за рахунок відповідного удобрювання піднести збори сіна в набагато більшій масі (до 100 кг з гектара) і водночас в значній мірі покращити їх ботанічний склад.