Розмір шрифту: 

Післявоєнний період в Україні (1946–1956) був неоднозначним і важливим у розбудові сільськогосподарського виробництва та його наукового потенціалу. Політичні та економічні процеси внесли свої корективи щодо форм організації та управління галузевою наукою країни. У галузі гідротехніки та меліорації проводились наукові дослідження з метою ефективного освоєння зрошуваних і осушених земель, механізації гідромеліоративних робіт, удосконалення конструкцій і методів будівництва гідроспоруд сільськогосподарського призначення, економіки та організації меліоративних робіт. Удосконалювались методи експлуатації зрошувальних систем і техніки поливу, поливний режим сільськогосподарських культур, способи меліорації засолених при зрошенні земель. Цінні дослідження з агрономічного ґрунтознавства провели вчені лабораторії ґрунтознавства АН УРСР (пізніше Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства), за результатами яких було розроблено методи підвищення родючості ґрунтів, зокрема солонців. Вивчалась і освоювалась нова система обробітку ґрунту, розроблена під керівництвом академіка ВАСГНІЛ Т.С. Мальцева з урахуванням особливостей ґрунтово-кліматичних зон України. В стаціонарних дослідах науковці вивчали кількість, глибину і місце глибоких розпушувань плугами без полиць та глибокої оранки з обертанням пласта плугами з ґрунтопоглиблювачами і без них у сівозмінах; тривалість вирощування культур при застосуванні поверхневого обробітку ґрунту без звичайної оранки в сівозміні; поєднання оранки плугами з полицями і без полиць з різними способами та строками внесення органічних і мінеральних добрив під основні культури сівозміни [1, c. 17].