Розмір шрифту: 

Питання торфоболотних ґрунтів і їх використання для сільськогосподарських цілей свої витоки ведуть від ІХ ст. і особливо активізувались із будівництвом м. Києва. Більш-менш стійка державна зацікавленість у цих процесах розпочалася на початку ХІХ ст. і особливо після реформи 1861 р. та появи у1864 р. у 33 губерніях Європейської Росії земств. Саме вони виступили для місцевих територіальних громад тим генеруючим початком не просто покращення власного добробуту, а й пошуку елементарних засобів підняття продуктивності полів та ферм для зростаючого швидкими темпами по чисельності населення. Практично вичерпавши можливості польового травосіяння для забезпечення тваринництва на початку 80-х рр. ХІХ ст. вже у 90-х рр. ХІХ ст. почали активно говорити про потенціал лугової культури за рахунок необхідних і своєчасних заходів, в цілях використання значних болотних просторів країни. На початковому етапі Департамент землеробства, створений у 1894 р., Міністерства землеробства і державних маєтностей провів величезну підготовчу роботу серед населення шляхом безоплатного розповсюдження насіння кормових трав, насамперед, малопоширених, але які добре зарекомендували себе у світі для цих цілей. З прийняттям 12 квітня 1899 р. спеціального закону Департамент землеробства розпочав створювати так звану місцеву агентуру (уповноважених і спеціалістів), що почали відповідати за популяризацію всіх заходів насамперед через пробні і показові посіви кормових культур в регіонах. Справа отримала подальший розвиток, коли Департамент землеробства почав фінансувати такого типу роботи через земства і сільськогосподарські товариства. З 1903 р. на цілі витрачалось по 40000 руб. щорічно, а ще 25000 руб. виділялось на купівлю і розсилку насіння кормових трав. Певна системність розвитку комплексу відповідних заходів в країні і насамперед щодо фінансування перших спеціальних дослідів припадає на 1904 р., коли було введено посади інструкторів по луківництву і розпочались перші дослідження лук у геоботанічному відношенні. Починаючи з 1908 р. Департамент землеробства проводить не тільки заходи по культурі боліт, а й готовить за кордоном відповідних фахівців. Пріоритет віддавався випускникам аграрних вузів та природничих відділень класичних університетів. Серед них були П.В. Спесивцев та Д.О. Джовані, що згодом відіграли значну організаційну роль у становленні та розгортанні галузевого дослідництва протягом першої чверті минулого століття на українських землях.