Розмір шрифту: 

Одним із напрямів діяльності вітчизняної споживчої кооперації, яка у поточному році відзначає 150-річний ювілей, є культурно-освітні заходи. Переконливим підтвердженням цього є досвід 1920-х рр., коли кооператори не лише уміли заробляти гроші, але й здійснювали доброчинні справи, включаючи матеріально-технічну та культурно-просвітницьку підтримку села. Електрифікація українських сіл упродовж 1920-х рр. відбувалася за активної участі кооператорів. Зокрема, Президія Вукопспілки (Всеукраїнська центральна спілка споживчих товариств, ВУКС) 19 березня 1923 р. ухвалила рішення про членство в Акціонерному товаристві фінансування місцевої електрифікації. Тоді ж Вукопспілка визначила частку матеріальної участі у цій справі кожної ланки системи споживчої кооперації. Кооперативні видання переконують у тому, що кооператори брали активну участь у забезпеченні країни електроенергією. Наприклад, станом на 1 січня 1924 р. у СРСР нараховувалося 1 тис. 45 електростанцій. Наступні півтора року споживча кооперація УСРР, поглиблено займалася електрифікацією країни, відрахувавши 100 тис. крб на спорудження 20 електростанцій [1, с. 6]. Для цього українськими кооператорами була створена тимчасова комісія з електрифікації, яка мала запрошувати фахівців у райони для обрахування вартості електростанцій та необхідних коштів на будівництво. При цьому окремо вираховувалась споживча і виробнича електроенергія. Відтак організовані таким чином кошти споживчої кооперації мали допомогти електрифікувати українські села.