Розмір шрифту: 

Виробництво продукції скотарства залежить, насамперед, від достатньої кількості повноцінних кормів, у тому числі з вегетативної маси бобово-злакових травостоїв сіяних агрофітоценозів. В умовах Лісостепу серед сумішок бобових і злакових трав найпоширенішою є люцерно-злакова [1]. Продуктивність створених травосумішок значною мірою залежить від правильного підбору видового складу трав. По-перше, необхідно враховувати їхні біологічні особливості, тривалість періоду вегетації та групу стиглості, по-друге, реакцію на удобрення і кислотність ґрунту, стійкість проти хвороб і шкідників, спосіб використання травостою. Завдяки дотриманню вищезазначених умов травостій протягом тривалого часу може забезпечувати високі врожайність та якість вегетативної маси. При створенні травосумішок найціннішим компонентом є бобові трави, які разом із злаковими забезпечують високу повноцінність корму. Разом із тим слід зазначити, що бобові трави зумовлюють не лише підвищення поживності рослинної сировини, а й дають можливість значно зменшити норми внесення азотних добрив [2]. Дослідження з оптимізації структури сіяних бобово-злакових травостоїв, проведені на суходільних лучних угіддях північної частини Лісостепу Правобережного, засвідчили, що найвища продуктивність травосумішки забезпечується за сівби рядками з шириною міжрядь 15 і 30 см, а також смугами шириною 30 см із почерговим розміщенням люцерни посівної, конюшини лучної та грястиці збірної. Така технологія створення бобово-злакового агроценозу забезпечила на 16-27% більший вихід з урожаю кормових одиниць, сирого протеїну та обмінної енергії порівняно із сівбою травосумішки бобових і злаків в один рядок [3]. Дослідження, проведені в умовах дослідної станції НУБіП, також показали суттєву перевагу за врожайністю та виходом поживних речовин смугового способу сівби люцерни посівної та конюшини лучної з багаторічними злаками порівняно із сівбою сумішки бобових і злакових трав в один рядок [4].