Розмір шрифту: 

Земські статистики від початку своєї діяльності доводили, що для дослідження стану землеробства необхідно вивчити особливості ґрунту. Тому вивчення ґрунтів губерній стало найпершим завданням у роботах земських статистиків. Земські статистичні органи увесь період свого існування проводили дослідження ґрунтів, використовуючи наукові основи та співпрацюючи з провідними ґрунтознавцями. Вивчення ґрунтів було складовою оціночно-статистичних робіт, а основним результатом досліджень ґрунтів стали карти ґрунтів повітів та губерній. Першою такою картою стала карта ґрунтів Новозибківського повіту Чернігівської губернії, створена В.Є. Варзером (1880), яка відобразила їх різноманітність та складний розподіл у повіті, дала можливість обґрунтовувати виводи врожаїв, мотивуючи значення середніх урожаїв поясненням типу ґрунтів. У повіті ґрунти мали велику строкатість, але територіальний розподіл головних типів статистику вдалося привести до 4 категорій (чорнозем, сіра земля, середня земля, погана земля, що мала поділ на припад та пісок). В.Є. Варзер вказував, що положення (гора, низ), підґрунт та інше можуть давати різний ефект на одному типі ґрунту, але вказаний поділ визначальний.