Розмір шрифту: 

Відомий вчений-аграрій Іван Іванович Тереножкін (1900–1974) досліджував проблематику покращення пасовищ у степових і напівпустельних зонах, пасовищну дигресію та засоби наступного відновлення рослинності у Нижньому Поволжі, агротехніку вирощування кормових культур. Він народився у м. Ніколаєвську Самарської губернії, в родині, яка належала до дрібного купецтва, – батько займався торгівлею книжками. Був мобілізований до Червоної Армії, служив у 1919–1921 рр. у військових формуваннях Уральського, а у 1921–1923 рр. – «Румунського» фронтів. Після революції в Поволжі з голодних Москви та Петрограда переїздила наукова інтелігенція, і це дозволило створити у краї середовище для дослідів, відкритих для різних соціальних верств. Такі студії спочатку проводилися у руслі популярного тоді «мироведения», а потім завдяки державній лінії розвитку краєзнавства. Іван разом з двома своїми братами бере участь у археологічних розвідках та розкопках, що проводив місцевий музей. Відомі ботанічні збори І.І. Тереножкіна 1928 р., він залишається одним з основних колекторів сучасного гербарію Самарського історико-краєзнавчого музею. До війни Вчений працював у Сталінградській обласній дослідній станції з тваринництва, а потім – старшим науковим співробітником у відділі кормових культур НДІ сільського господарства південного сходу в Саратові. Деякі матеріали, що стосуються біографії та діяльності Івана Івановича, збереглися у особистому архіві його брата, визначного археолога Олексія Івановича Тереножкіна (1907–1981), засновника сучасної школи скіфознавства в Україні. О.І. Тереножкін навчався й працював спочатку в Москві, потім у Середній Азії, а у 1948 р. переїхав до Києва, де протягом тридцяти років очолював скіфо-античний відділ Інституту археології. На сьогодні його архів виявився розділеним на три великі частини, одна з яких продовжує зберігатися у сімейному архіві Тереножкіних-Іллінських, а інші потрапили до наукового архіву ІА НАНУ та до фондів історико-культурного заповідника «Чигирин». Матеріали, що стосуються біографії І.І. Тереножкіна, представлені його листами до брата, іншою сімейною перепискою, фотоматеріалами, окремими відбитками статей з дарчими надписами. Хронологічно перші два листи відносяться до початку 1930 р., коли Олексія виключили з МДУ за «приховування соціального походження», Іван повідомляє про перебіг подій та дає йому поради. Їх мати також на той час була позбавлена виборчих прав.