Завдання науки полягає в тому, щоб дати пояснення явищам, створивши основу для їх передбачення, накреслити шляхи впливу на них і розробити методи і прийоми такого впливу. При вирішенні такого завдання ми відразу стикаємося з тією обставиною, що наші пояснення явищ життя серед усього його розмаїття мають двоїстий характер. Дану особливість біології М.О. Бернштейн чітко наголосив, що, вивчаючи те чи інше явище, ми повинні з одного боку, дати відповідь на питання: «Чому це відбувається?» – а, з іншого боку: «Для чого?». Ось чому ми сьогодні у своїх дослідженнях пояснення для першого типу і зв’язані з ними поняття і закони, будемо називати каузальними (причинними), а розуміння явищ з точки зору другого питання і поняття, закони, які використовуються в такому поясненні, – функціональними.

Здається, що вивчивши детально каузальні зв’язки будь-якого біологічного явища, можна розробити і способи наших впливів на явище. Але спочатку виникає питання: в якому напрямі повинні здійснюватися такі впливи і чи потрібні вони взагалі? Якщо у звичайній промисловій технології ця проблема в основному вирішувалася на основі пізнання каузальних зв’язків зовнішньої природи, то в органічному світі ми маємо іншу ситуацію. Отримати відповідь на це основне стратегічне питання практики в таких галузях, як медицина, педагогіка, сільське господарство, ветеринарія та в інших сферах людської діяльності, де об’єктом наших впливів є живі організми, ми вже не можемо, виходячи лише з одного каузального аналізу. Тут необхідний ще також функціональний підхід, оцінка значення всякого процесу в сукупній життєдіяльності організму і в загальній системі органічного світу. І тільки таким шляхом можливе визначення стратегії у сфері практики. Роль каузального аналізу в такому випадку полягає в тому, щоб бути основою вже самих способів і прийомів впливу на живі організми, тобто для розробки тактики нашої діяльності.