Відомо, що музеї, як осередки збереження рухомих історичних, природничих та мистецьких цінностей, завжди виконували надзвичайно важливу роль у самоідентифікації людей. Не є виключенням у цьому Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, літопис діяльності якого починається від 1891 р. Слід об’єктивно сказати, що у ті далекі часи фахівців з музейництва просто не існувало. З огляду на це, творча біографія першого завідувача тодішнього, ще не краєзнавчого, а природничо-історичного музею Михайла Олександровича Олеховського (1891–1909) – гідного продовжувача ідей засновника музею В.В. Докучаєва, потребує свого всебічного вивчення. Зважаючи на таку вікопомну подію, як 125-річчя Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, слід донести сучасникам найбільш повну інформацію про першого завідувача цієї знакової для України культурно-освітньої та науково-дослідної установи і гідно оцінити його внесок у її становлення та розвиток, як центру еволюції природзнавчої наукової думки Полтавщини.

Михайло Олександрович Олеховський (16.04.1854–11.12.1909), природознавець, краєзнавець, музеєзнавець. Народився у місті Кременчуці в сім’ї статського радника О.М. Олеховського. У Полтаві родина Олеховських мешкала у власному будинку по вул. Кузнецькій (куток Нова будова), пізніше Пушкінська (нині Пушкіна). Одноповерховий будинок за № 109, після численних перебудов, зберігся до нашого часу.