Розмір шрифту: 

Шляхи прогресу у природознавстві і техніці іноді бувають непередбачуваними. Прикладом цього може слугувати історія розвитку досліджень з фізики плазми і керованого термоядерного синтезу (КТС). Поштовхом до виникнення даного напрямку у 50-х рр. ХХ ст. слугувало розуміння того, що  запаси органічного палива обмежені і їх вистачить не надовго. Ця обставина стимулювала пошук нових енергоджерел. Великі надії покладались на термоядерний синтез, який у перспективі може дати змогу одержати екологічно чисте, практично безпечне та невичерпне джерело енергії. Крім того, на основі гібридної схеми «синтез–ділення» можна запропонувати новий підхід до забезпечення паливного балансу масштабної ядерної енергетики й утилізації відпрацьованого ядерного палива. Перший експериментальний термоядерний реактор нині будують у французькому містечку Кадараш поблизу Марселя в рамках одного з найграндіозніших міжнародних проектів, у реалізації якого беруть участь США, Росія, Євросоюз, Японія, Китай, Південна Корея та Індія. Основним завданням цього проекту є досягнення стаціонарної термоядерної реакції дейтерію і тритію з виділенням енергії на рівні 500 МВт, що заплановано здійснити у 2018 р. після введення реактора в експлуатацію. Надзвичайно цікавим класом ядерних реакцій є реакції злиття, синтезу легких ядер з утворенням ядер важчих і виділенням енергії. Реакції проходять при дуже високій температурі, звідси їх назва «термоядерні». «Пальне» знаходиться в стані плазми, іонізованого газу ізотопів водню (дейтерію, тритію). Така реакція в 1953 р. була здійснена в СРСР у вигляді надпотужного вибуху термоядерної («водневої») бомби. Завдання фізики плазми як науки знайти умови мирного використання енергії термоядерних реакцій. Так в світі з’явилася проблема КТС – керований термоядерний синтез.