Розмір шрифту: 

У ХІХ ст. Україна була розділена на декілька частин і тому не існувало єдиної стратегії розвитку залізничного транспорту. В Європі перший відрізок залізниці довжиною 25 км між містами в Англії був уведений в експлуатацію у 1825 р. і ця дата вважається початком розвитку залізничного транспорту на Земній кулі. На територію теперішньої України прибув перший залізничний поїзд 7 листопада 1861 р. з польського міста Перемишль до м. Львова (місто входило до складу Австро-Угорської імперії). Ця дата офіційно вважається початком розвитку залізничного транспорту на Україні. Як відомо першими локомотивами були паровози які водили пасажирські і вантажні поїзди. На ряду з розвитком колійного господарства та іншої інфраструктури бурхливими темпами розвивалось будівництво залізничного рухомого складу (паровозів, пасажирських і вантажних вагонів, іншої спеціальної техніки). Весь залізничний рухомий склад необхідно було підтримувати в належному стані, відновлюючи технічний ресурс шляхом проведення технічних оглядів і ремонтів. З цією метою створювалися залізничні майстерні. Так, 24 жовтня 1861 р. у Львові були засновані Головні паровозо- вагоноремонтні майстерні (нині Львівський локомотиворемонтний завод) для обслуговування і ремонту паровозів та пасажирських вагонів. В 1935 р. на промисловій базі цієї майстерні був створений паровозовагоноремонтний завод, який ремонтував паровози серій Є та Л та плацкартні пасажирські вагони. Потужності на той час були незначні: паровозів ремонтувалося 200 штук, а вагонів 600 штук за рік. У 1978 р. завод було перейменовано на локомотиворемонтний.