Розмір шрифту: 

Однією з провідних галузей сільського господарства Східної Галичини було і залишається тваринництво. Пошук шляхів підвищення його продуктивності має давні історичні корені. У XVIII ст. по всій території Європи стрімко поширювалися інфекційні хвороби тварин (епізоотії). Це спонукало тогочасних лікарів до пошуку нових шляхів у справі дослідження, профілактики і ліквідації хвороб тварин. Саме епізоотії в широких масштабах зумовили нагальну потребу в створенні відповідних закладів для підготовки кваліфікованих ветеринарних лікарів. Не менш важливою причиною для їх виникнення було підвищення рівня тогочасного рільництва і покращення розведення тварин. Перша в світі ветеринарна школа була відкрита 2 січня 1762 р. у передмісті Ліона. Засновник – Клод Буржела. Згодом, аналогічні ветеринарні школи почали виникати в різних країнах Європи. Варто зазначити, що Австрія ретельно взялася за створення власної ветеринарної школи. Перейняти досвід, з Відня, на навчання в Ліон, за розпорядженням імператриці Марії-Терезії, було направлено придворного ветеринарного лікаря Л. Скотті, аптекаря Е. Менґманна, ветеринарного лікаря Й. Геллера. Згодом, у 1767 р. було офіційно створено Віденську цісарсько- королівську школу для лікування й опікування кіньми за зразком та методами навчання Ліонської королівської ветеринарної школи. Курс навчання тривав два роки.