Розмір шрифту: 

Закінчуючи звіт про роботу служби рухомого складу за 1880 р. видатний вітчизняний інженер О.П. Бородін (1848–1898) вказував на значущість витрат на ремонт рухомого складу і на можливість їх зменшення за рахунок розширення майстерень і більш свідомого відношення до якостей використовуваних матеріалів та до умов роботи рухомого складу. А для цього наполягав на необхідності створення дослідних лабораторій і станцій. «Ці дві намічені цілі – розширення і поліпшення устаткування майстерень і розвиток лабораторій – я переслідував усякими способами протягом всього десятиріччя моєї служби і хоча, завдяки зазначеним сприятливим обставинам досяг багато в цьому відношенні і поставив майстерні і лабораторії Південно-Західних залізниць на таку висоту розвитку, якої на інших вітчизняних залізницях вони не досягали, але залишається зробити в цьому відношенні ще дуже багато чого, досягти чого ще не вдалося»[1, с. 10]. Надаючи важливого значення вибору якості матеріалів, а також з метою збільшення тривалості служби вузлів і деталей рухомого складу та скорочення витрат на ремонт, О.П. Бородін настоював на необхідності влаштування дослідних лабораторій і станцій для дослідження матеріалів. Цій ідеї «бажалося і пропонувалося дати найбільшого розвитку; для цього потрібне детальне вивчення властивостей головних видів матеріалів, що застосовувалися службою, вивчення умов найвигідніших для використання цих матеріалів, вивчення прийомів, що сприяли б меншій витраті матеріалів і робочої сили для досягнення однієї й тієї ж мети. Для цього, очевидно, потрібне не тільки застосування більш-менш відомих прийомів здійснення над матеріалами певного аналізу, а потрібно вивчити те, що ніким ще не вивчено і нікому не відомо. Коротше кажучи, вимагалося вести діло як належить вченому інженеру, а не як рутинеру-неукові, вимагалося рухати технічну науку як мало ще розроблену стосовно питань служби рухомого складу» [1, с. 11].