Ефективне і цілеспрямоване поліпшення племінних ресурсів можливе лише за умови запровадження перспективного планування. На теренах Російської імперії перші спроби узагальненої характеристики великих масивів худоби з розробкою заходів щодо їх подальшого племінного вдосконалення зроблені на початку ХХ ст. О.Ф. Міддендорфом, М.В. Верещагіним, А.А. Калантаром, М.П. Чирвинським, М.Ф. Івановим, В.П. Устьянцевим та іншими вченими. Оскільки не враховували ряд об’єктивних факторів, зокрема тогочасну примітивну технологію ведення галузі, поставлені завдання не були виконані.

Значно вплинули на племінне вдосконалення тварин результати обстеження скотарства, проведені у 20-х рр. ХХ ст. під керівництвом Ю.Ф. Лискуна, Й.В. Гаркаві, Ю.З. Умана та інших. Розроблені вченими методичні підходи до оцінки великих масивів худоби зберегли своє значення і до теперішнього часу, а матеріали дослідження стали основою першого в історії світової зоотехнії плану породного районування в масштабах колишнього СРСР. У цей період вперше сформульовані принципи «гніздової» племінної роботи, яка поєднала діяльність окремих господарств в єдину систему.