Підґрунтям ефективного розвитку тваринництва є племінна справа, завдання якої полягають у розробленні системи зоотехнічних, селекційних та організаційних заходів, що забезпечують отримання тварин з високою продуктивністю і максимальною здатністю до передачі потомству господарськи корисних ознак за найменших затрат праці і коштів. Інтенсифікації селекційноплемінної справи особливої уваги надається на сучасному етапі, коли здійснюється активний пошук ефективних шляхів вирішення проблеми продовольчої безпеки та зростання якості продуктів харчування.

Основу селекційно-племінної роботи складає система лінійного розведення. Лінії є основними структурними елементами породи, цілеспрямована робота з якими сприяє швидкій концентрації спадковості видатних тварин. Проблема лінійного розведення посідає одне з центральних місць у теорії селекції сільськогосподарських тварин. Її ефективність вперше доведена в ХVІІІ ст. англійськими заводчиками Р. Беквеллом та братами Коллінг, які застосовували його при створенні нових порід. В кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. систему розведення за лініями випробувано російськими кіннозаводчиками О.Г. Орловим і В.І. Шишкіним при виведенні орловських рисаків. У подальшому у розроблення її основних концептуальних положень зробили вагомий внесок: Д.А. Кисловський, Є.А. Богданов, М.Ф. Іванов, Ф.Ф. Ейснер, М.А. Кравченко, О.О. Іванова, М.В. Зубець, В.П. Буркат та ін.