Основоположними подіями, що вплинули на стан сільськогосподарської науки та дослідної справи наприкінці 30-х рр. минулого століття, стала ліквідація на початку 1935 р. першої галузевої академії – Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, діяльність якої зазнала всебічної критики з боку партійних та державних органів влади, та перехід управління аграрною наукою до Народного комісаріату земельних справ (Наркомзем, НКЗС) УСРР під безпосереднім керівництвом народного комісара Л.Л. Паперного. При Наркомземі УСРР/УРСР діяли Наукова рада та Сектор наукових установ (пізніше – Сектору науково-дослідних установ), створені з метою координації вітчизняної сільськогосподарської науки, а також мережа профільних науководослідних установ. У 1939–1941 рр. було зроблено спробу організації Українського філіалу Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна.

У досліджуваний період сталися істотні науково-організаційні зміни принципів та підходів до становлення і ведення дослідництва, коли практика домінувала над теоретичними розробками. Владні державні органи надавали особливого значення найтіснішому зв’язку роботи усіх науково-дослідних інститутів і станцій з колгоспним і радгоспним виробництвом, у першу чергу, з колгоспними хатами-лабораторіями. Успішність роботи науково-дослідних установ вимірювалася тим, чи зможуть вони організувати широку перевірку своїх наукових висновків через колгоспні хати-лабораторії й надавати допомогу останнім у постановці дослідів і спостережень в колгоспному виробництві.