Питання, пов’язані з формуванням та успішним функціонуванням наукових шкіл, їх внеском в науку, науково-технічний і соціальний прогрес, набувають особливого значення у зв’язку з трансформацією наукової системи в Україні, коли наукові школи можуть стати свого роду точками опори. Гуманізація науки і науково-технічного прогресу зумовила певний зсув в історико-наукових дослідженнях. Історія науки все частіше розглядається через призму досягнень формальних і неформальних творчих колективів учених, зокрема наукових шкіл. Історія кожної наукової школи неповторна, як і біографія кожного з індивідів, які її сформували. У цьому контексті видатну роль в історії вітчизняної виноградарської науки відіграла сформована у 50-80ті рр. ХХ ст. у ВНДІ «Магарач» наукова школа селекції винограду під керівництвом професора П.Я. Голодриги.

Доктор біологічних наук, професор Павло Якович Голодрига (1920–1986) – видатний вітчизняний вчений в галузі селекції, генетики та фізіології винограду. Його наукові праці мають велике теоретичне та практичне значення в різних аспектах науки про виноград: селекції та генетиці, біохімії та біофізиці, експериментальному мутагенезі та поліплоїдії, фізіології імунітету та культурі in vitro. Фундаментальні розробки та наукові дослідження П.Я. Голодриги з цих проблем є непересічними і слугують теоретичним підґрунтям для подальшого розвитку селекційної науки взагалі. Вчений отримав наукові результати світового рівня та заснував першу велику магарацьку школу у виноградарстві. Під його керівництвом підготовлено 27 кандидатських та одну докторську дисертації. П.Я. Голодризі вдалося створити справжній, абсолютно неформальний союз дослідників, творчу співдружність вчених різних поколінь, об’єднаних єдністю принципів підходу до вирішення наукових проблем, думок і навиків мислення, стилю роботи.