На сучасному етапі розширення наукових напрямів в аграрній науці України важливим є об’єктивна оцінка та аналіз внеску вчених-аграріїв у становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи. Виходячи з цієї позиції, актуальним завданням дослідників є узагальнення набутого досвіду провідних організаторів дослідної справи у землеробстві, що являє собою підґрунтя для подальшого розвитку аграрної науки в нашій країні у цілому.

Одним з провідних організаторів академічної науки в Україні є видатний вчений-агробіолог, професор Соломон Львович Франкфурт (1866–1954), напрацювання якого, розпочаті ще на початку ХХ ст., успішно застосовують та розвивають на благо нашої країни й нині. Значний внесок у становлення та розвиток дослідної справи у землеробстві С.Л. Франкфурт зробив, очоливши у 1901 р. мережу дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків, яке у той час забезпечувало попит цукрової промисловості всієї Російської імперії. За його ініціативи поблизу с. Миронівка у 1909 р. організовано Центральну дослідну станцію з культури цукрових буряків, у 1911 р. виділено земельну ділянку та призначено її першого директора – С.М. Тулайкова. Повноцінну наукову роботу ця установа розпочала у 1912 р. як Миронівська дослідна і селекційна станція, нині – Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла НААН. Вченому належала виняткова роль в організації установи та розробленні програми її діяльності, він здійснював загальне керівництво та матеріальне забезпечення станції. Професором С.Л. Франкфуртом започатковано системні дослідження з визначення ефективності внесення під озиму пшеницю фосфорнокислих добрив у зернобурякових сівозмінах, а саме суперфосфату та томасшлаку, а також їх післядії у посівах цукрових буряків.