Система збереження генофонду тварин ґрунтується на основі кріоконсервації і довготривалого зберігання біоматеріалу в генофондових банках. На розв’язання цієї проблеми спрямовувалися спільні зусилля міжнародних організацій і наукових інституцій. У 1946 р. сесією Консультативного комітету з сільського господарства покладено на Міжнародну продовольчу організацію (FAO) відповідальність з оцінки та консервації генофонду рослин і тварин. За її підтримки проводилися міжнародні та регіональні форуми з цієї проблеми, в 1966 р. сформовано робочу групу з оцінки, використання й консервації генетичних ресурсів. У 1972 р. на Європейській конференції з проблем тваринництва FAO вперше піднято питання щодо організації спермобанків, прообразом яких стали перші спермотеки та сховища сперми, а предтечею їхнього інтенсивного поширення – стрімкий розвиток кріо- та репродуктивної біології.

Один із перших спермобанків організовано в 1955 р. у Баварії. З Німеччини сім’я експортували в Швейцарію, Аргентину, Францію, Перу та інші країни, водночас здійснювали його імпорт з Канади, США, Англії, Італії. Цього самого року в Голландії засноване міжнародне акціонерне товариство «Фризький банк сперми». У другій половині 50-х років банк глибокого заморожування гамет відкрили в Канаді при університеті в Гвельфі (Онтаріо). В той час низка спермобанків функціонувала в США та Великобританії, які носили переважно комерційний характер. Зокрема, створена в 1960 р. компанія «British sperm export» поширювала гамети більше ніж від 1000 плідників.