Розмір шрифту: 

Втрати газоподібних сполук азоту з добрив, внесених у ґрунт, можуть сягати значних розмірів. За узагальненими даними В.І. Башкіна (1987), внаслідок інтенсивного перебігу процесів нітрифікації та біологічної денітрифікації може втрачатися до 75% азоту, внесеного з добривами. Це свідчить про необхідність врахування особливостей зазначених процесів (і в першу чергу, ключового показника їх інтенсивності – емісії закису азоту), дії на їх перебіг систем удобрення сільськогосподарських культур та інших чинників впливу на ріст і розвиток культурних рослин. Інтенсивність емісії закису азоту також є своєрідним показником благополуччя (чи неблагополуччя) агроценозів. Підвищення рівня газоподібних втрат азоту свідчить про надлишкову кількість азотних сполук у ґрунті. Тісно пов’язана з вищеописаним проблема емісії СО₂ в агроценозах. Відомо, що в результаті незбалансованого внесення добрив та активізації мінералізаційних процесів і в т. ч. дегуміфікації, зростає надходження CO₂ в атмосферу. Збільшення концентрації діоксиду вуглецю в атмосфері стимулює емісію інших парникових газів – закису азоту і метану. Хоча кількість цих газів на порядок нижча за концентрацію СО₂, створюваний ними питомий парниковий ефект (на одну молекулу газу) суттєво вищий: для CH₄ в 25 раза, для N₂O – у 298 раза. Утворення цих газів у ґрунті і емісія їх в атмосферу у відповідь на збільшення вмісту СО₂ – результат цілого ланцюга послідовних процесів. Важливим при цьому є та обставина, що емісія парникових газів є взаємозалежною.