Розмір шрифту: 

Рiпак озимий є провiдною технiчною культурою у свiтовому землеробствi. Серед олiйних культур за валовим виробництвом у свiтi вiн займає 3-тє мiсце. У господарствах півдня України врожайність ріпаку озимого є не завжди високою i має значні коливання за роками. Однією з причин цього є недостатнє забезпечення атмосферними опадами та метеорологічні особливостi зимового перiоду. З метою створення сприятливих умов для отримання сходiв та початкового розвитку рослин в осiннiй перiод, сiльгосптоваровиробники вирощують рiпак озимий у сiвозмiнах на зрошенні, що дозволяє отримувати значно вищi врожаї, нiж на неполивних землях. Разом з тим питання способiв i глибини основного обробiтку ґрунту та доз внесення азотних добрив, особливо восени та у ранньовесняне пiдживлення, вивченi недостатньо. Тому експериментальне дослiдження елементiв технологiї є актуальним i дозволить пiдвищити врожайнiсть рiпаку озимого, зменшити витрати на його вирощування та збiльшити прибутковiсть i рентабельнiсть виробництва. Останнім часом, враховуючи економічне становище господарств, все більше господарств мінімізують обробіток ґрунту, що дозволяє їм зменшувати енергетичні витрати на механічний обробіток. Але не завжди при цьому враховуються біологічні особливості вирощуваної культури, її вимоги до обробітку ґрунту та попередника. Метою дослідження було встановлення найбільш ефективних способів основного обробітку ґрунту при вирощуванні ріпаку озимого в короткоротаційній сівозміні на зрошенні півдня України та їх вплив на продуктивність.