Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України – одна з провідних селекційних установ з селекції зернових культур в Україні, відома на світовому рівні. Наріжний камінь установи закладений видатним ученим, професором сільського господарства Соломоном Львовичем Франкфуртом. Свою історію Миронівський інститут пшениці веде від заснування у 1912 р. Центральної дослідної станції Мережі дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків. Того ж року в журналі «Хозяйство» було офіційно опубліковано програму дослідів станції. У схему дослідів, окрім цукрових буряків, було включено питання зернового та кормового клину. Особливо наголошувалося на необхідності проведення станцією широкої популяризації і впровадження в поміщицькі та селянські господарства новітніх наукових розробок дослідних установ Київської губернії, для якої Центральна дослідна станція мала бути головною.

Зі створенням у 1915 р. самостійного селекційного відділу на Центральній дослідній станції значного розвитку набуває власне селекційна робота як із цукровим буряком, так і з хлібними злаками, хоча сортовивчення пшениці розпочалось ще в 1913 р. У 1915 р. в розсаднику сортовивчення селекціонер В.Є. Жолткевич провів перші добори з оригінальної Банатки, що стали родоначальником всесвітньо відомого шедевру не тільки миронівської, а й світової селекції – неперевершеного за якістю зерна сорту пшениці озимої Українка 0246. Таку назву для першого створеного на станції сорту пшениці запропонував саме С.Л. Франкфурт. Продовжив роботу над сортом Л.І. Ковалевський. Але основним автором Українки (50%) по праву вважають відомого селекціонера І.М. Єремеєва, завідувача селекційного відділу станції. Зерно унікального миронівського сорту Українка 0246 завдяки винятково високим хлібопекарським якостям було вагомою статтею радянського експорту. Після Другої світової війни Українку затверджено як міжнародний еталон для сильних пшениць. Площі посіву сорту сягали 7 млн га.