Зазначене наукове дослідження розкриває наукову роль професора Івана Боднара, який входив до складу керівництва Українського науково-дослідного  інституту економіки й організації сільського господарства й працював того часу у м. Харкові.

Про долю професора повідомляємо вперше, тому й почнемо із біографічних свідчень про нього: Боднар Іван Миколайович народився 22 березня 1897 р. у с. Джурин (нині Вінницька область), українець. Він отримав вищу освіту, коли закінчив Український інститут марксизму за фахом – лектор-економіст (березень 1928 р.). Вступив до складу КП(б) України, перебував членом Всеукраїнської профспілки сільськогосподарських та лісових працівників. Стисло щодо посадового шляху І.М. Боднара: з квітня 1921 р. – груповод Вищої партшколи, Харків; 1922 р. – завідувач навчальною частиною Харківської губернської партійної школи; 1923 р. – завідувач учбовою частиною, одночасно, лектор Полтавської губернської партійної школи; 1923– 1924 рр. – лектор, політичний комісар, пізніше – ректор Полтавського аграрнокооперативного технікуму; 1924–1925 рр. – завідувач агітаційнопропагандистським відділом Полтавського окружного парткомітету, 1925– 1929 рр. – аспірант кафедри економіки Українського інституту марксизму, одночасно (1925–1926) – лектор теоретичної економіки Харківського університету народної освіти; 1926–1928 рр. – лектор теоретичної економіки Всеукраїнських курсів окружних партпрацівників, Харків; 1928–1929 рр. – лектор теоретичної економіки підготовчого відділення Українського інституту марксизму, Харків. Помітимо, що фахова активність Івана Боднара перебувала під контролем ЦК КП(б) України, секретаріат ЦК розглядав питання щодо його подальшої фахової підготовки (лютий 1929 р.), однак ЦК визнав необхідним використати І.М. Боднара на роботі у планово-економічному відділі Народного комісаріату фінансів УРСР, тому в 1928–1929 рр. він працював консультантом, заступником начальника планово-економічного управління Наркомату фінансів України у Харкові.