Наукові конференції України, МНПК «Професор С.Л. Франкфурт (1866-1954) – видатний учений-агробіолог, один із дієвих організаторів академічної науки»

Розмір шрифту: 
Кочубеї містечка Дубовичі: прогресивні господарі і громадські діячі
Л. А. Іванченко

Остання редакція: 2017-06-26

Тези доповіді


З кінця ХVII ст. у 1687 р. на хуторі Ретик біля села Дубовичі Глухівського повіту Чернігівської губернії, отримавши «гетьманський універсал на плотинне займище річки Ретик поблизу Дубович» оселилась родина генерального судді Кочубея Василя Леонтійовича [1, c. 525]. Господарі освоювали місця, багаті лісами, луками, водоймами [2, c. 1], розвивали і підтримували кустарні виробництва, будували греблі і млини, цукроварні, винокурні та інші дрібні заводи [2, c. 12]. Історичні події початку ХVIIІ ст. змусили родину покинути обжите місце, та незабаром на хутір повернулась вдова – Люба Федорівна Кочубей (Жученко) з дітьми [3]. Була вона жінка гордого норову, розбитна і хазяйновита [2, c. 9–11]. Під її опікою знаходились кріпаки сіл Дубовичі, Ярославець, хутора Ретик, Тинниці, Знобовки, Кунашівки слобідки Улиці (Старої Гути) у Чернігівській губернії, хутора Жукового і сіл Диканьки, у Полтавській губернії. Легенди описують жорстокість поміщиці. В противагу, історичні факти свідчать про клопотання володарки перед гетьманом Скоропадським, про звільнення селян від військового постою [4]. У 1710 р. її піклуваннями і коштом виросла на хуторі дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці [2, c. 3]. По смерті матері, володіння перейшли до старшого сина Василя. З тих пір, хутір Ретик і село Дубовичі діставались у спадок особам, які були названі цим ім’ям. Клопотаннями і коштами родини Кочубей у різні часи в селі було побудовано три храми – 1777 р. замість старого дерев’яного великий кам’яний Різдва Богородиці в центрі села, у 1855 р. на сільське кладовище було перенесено дерев’яну церву Успіння з хутора Ретик [2, c. 7], у 1863 р. в парку було зведено домовий Введенський храм-усипальницю [8].

За переданнями Кочубеї називали своїх первістків Василями й Варварами. Останньою володаркою села Дубовичі була Варвара (1869–…) – старша донька В.В. Кочубея (1829–1878).


Посилання


Модзалевский В. Л. Малороссійскій Родословникъ / В. Л. Модзалевский. – К. : тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и Ко, 1910. – Т. 2 : Е–К. – 720 с.

Павлович П. А. Село Дубовичи. Имение Варвары Васильевны Кочубей, Глуховского уезда, Черниговской губернии / П. А. Павлович. – К. : тип. Кульженко, 1903. – 145 с.

Гурба В. Г. Дубовичі : іст.-краєзнав. нарис / В. Г. Гурба. – К. : Бізнесполіграф, 2012. – 279 с. : фото + 4 с. дод.

Центральний державний історичний архів України (м. Київ) (ЦДІАУ), ф. 1219, оп. 1

Державний архів Чернігівської області (ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 388, арк. 53.

ЦДІАУ, ф. 707, оп. 20, спр. 19.

ДАЧО, ф. 679, оп. 3, спр. 388, арк. 54.

Распоряжение епархиального начальства // Чернигов. епарх. изв. – 1863. – № 6 (15 марта). – С. 53.

Журналы Полтавского сельскохозяйственного общества. –1890. – Вып. 1 (янв.– февр.).

Аркадий Васильевич Кочубей : некролог / сост. Милорадович. – СПб., 1878. – 8 с.

Зіборова І. В. Аграрний досвід малоросійського дворянина П. М. Кочубея – в історичній генеалогії / І. В. Зіборова // Вісн. аграр. історії. – К., 2015. – Вип. 11–12.

Вергунов В. А. Бібліотека П. А. Кочубея / В. А. Вергунов // Панорама – 2015. – 12 черв

Писчебумажная фабрика в хуторе Ретик // Памятная книжка Черниговской губернии. – Чернигов, 1862. – С. 91–92.

Список населенных мест Черниговской губернии имеющих не менее 10 жителей / Черниг. губ. стат. ком. – Чернигов : тип. Черниг. губ. упр., 1902. – 188 с.


Full Text: PDF