Розмір шрифту: 

Теперішній досвід України, міжнародний досвід та досвід колишнього Радянського Союзу свідчить про те, що ефективний розвиток економіки не можливий без своєчасного та ефективного захисту інноваційних розробок. Відтак кожна держава повинна докласти чимало зусиль для побудови надійного інституційного базису у сфері патентування. У таких країнах, як США та Японія, яких вважають світовими лідерами у сфері розвитку інтелектуальної власності та винахідництва, державні органи і насамперед патентні відомства як органи виконавчої влади відіграють надзвичайно велику роль у спрямуванні та поліпшенні ефективності винахідництва. З розпадом СРСР та переходу пострадянських країн на ринкові засади економіки постала необхідність в утворенні нових принципів захисту об’єктів інтелектуальної власності. Вийшло так, що стара система перестала функціонувати, а нову своєчасно не створили, що призвело до занепаду винахідницької діяльності. Одна з головних причин такого становища полягала в тому, що держава звертала недостатньо уваги на такий важливий і складний процес. У Радянському Союзі права на об’єкти інтелектуальної власності належали державі, яка намагалась отримати вигоду від їх використання шляхом надання ліцензій як на своїй території, так і за кордоном. Функціонував державний механізм, який забезпечував іноземне патентування винаходів, здійснення маркетингу та продаж ліцензій. Функціонували патентні служби, які сприяли розробці нових технологій та техніки.