Найефективнішим методом збільшення врожайності культури, стійкості до біотичних і абіотичних факторів середовища, а також енергоекономічності сільськогосподарських культур, і в ріпаку також, є генетично-селекційне поліпшення сортів. Однак створення сортів із наведеними властивостями є важким завданням, яке обумовлено складністю і комплексністю цих властивостей.

Підбір батьківських форм (пар) для проведення схрещування – є досить складним процесом, тому що певна ознака чи властивість батьківських компонентів не передається безпосередньо їхньому потомству. Успадковуються лише гени, а ознаки проявляються як результат їхньої вазаємодії у визначених умовах середовища.