Отримання матеріалу на основі андрогенеза in vitro є одним з найпоширеніших у сільськогосподарській практиці біотехнологічних методів. Він успішно застосовується більш ніж для 250 видів рослин, зокрема такої важливої культури, як пшениця м’яка озима. Традиційні методи селекції не дозволяють одразу проводити відбір рослин з бажаними ознаками та якостями, оскільки більшість відібраних ліній містять деяку кількість гетерозиготних локусів. Перевага методу андрогенезу in vitro – досягнення гомозиготності в одному поколінні за рахунок отримання подвоєних гаплоїдів, що значно скорочує селекційний процес. Особливо важливою ця перевага стає при роботі з лініями-носіями цінних ознак, отриманих за рахунок гібридизації пшениці м’якої озимої з іншими видами.

Вивчали гаплопродукційний потенціал двадцяти генотипів пшениці м'якої озимої. Серед них – носії генів від Aegilops tauschii та Triticum dicoccoides, в тому числі гену дикого типу Gрс-B1 (grain protein concentration), що сприяє підвищенню вмісту в зерні білка та кількох ключових мікроелементів. Оскільки підвищення вмісту протеїну в зерні пшениці – одне із стратегічних завдань сучасної селекції, ця ознака є особливо цінною.