Розмір шрифту: 

Соя є значущою глобальною культурою завдяки своїй багатогранній функціональності, адже вона є багатим джерелом харчового білка, використовується як цінний корм для худоби та є важливою ланкою отримання біодизельної сировини. Попит на покращені сорти, які здатні протистояти біотичним і абіотичним стресам, одночасно демонструючи кращу врожайність і поживну якість, спонукає до застосування нових підходів у селекції, тому інтеграція геномної селекції та фізіологічних ознак можуть бути розглянуті як інноваційні стратегії для прискорення розробки стійких і високоврожайних сортів.

Геномна селекція (GS) дозволяє передбачити селекційну цінність особини на основі щільного набору маркерів, розподілених по всьому її геному. Цей підхід використовує кореляцію між маркерами та цільовими ознаками, полегшуючи вибір кращих особин до фенотипічної експресії. Геномна селекція успішно застосовується для широкого спектру культур, особливо до тих, що мають добре охарактеризовані геноми та доступні дані генетичних маркерів. Цей метод найчастіше застосовується до культур із довшими циклами розмноження, складними ознаками та значною генетичною різноманітністю, наприклад для кукурудзи, пшениці, сої, рису, ячменю та інших.

геном; фенотипування; селекція