Розмір шрифту:
СТІЙКІСТЬ СОРТІВ ТА ГІБРИДНИХ ФОРМ СЛИВИ ДО МОНІЛІОЗУ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
Остання редакція: 2023-10-05
Тези доповіді
Зміна кліматичних умов в Україні призводить не лише до підвищення середньорічної температури повітря та ґрунту, а й до зміни кількості та інтенсивності опадів. Збільшуються проміжки безморозного періоду та інші негативні явища, які сприяють розповсюдженню хвороб, що, своєю чергою, знижує врожайність та якість сільськогосподарської продукції.
Моніліоз (Monilia cinerea Bonord з порядку Hyphomycetalies) є однією з найнебезпечніших та поширених хвороб кісточкових культур. У зв’язку зі зміною клімату в останні роки, спалах моніліозу (моніліальний опік, плодова гниль) може спричинити значні втрати врожаю сливи. Провідне місце у системі захисту сливових насаджень проти цієї хвороби посідають хімічні засоби. Використання хімічних засобів захисту негативно впливає на довкілля та збільшує собівартість продукції. Останнім часом все більше уваги приділяється обмеженню використання хімічних засобів захисту рослин. У зв’язку з чим, актуальним є виділення сортів сливи, стійких або відносно стійких до даного патогену. Здатність протистояти шкідливим організмам може проявлятись у формі імунітету до ураження або у вигляді механізмів стійкості, що допомагають рослині уникнути природного ураження чи послабити його дію. Імунітет – це абсолютний стан (рослина є імунною або не імунною), а рівень стійкості може змінюватись від повного імунітету до майже повної сприйнятливості. Імунітет обумовлюється нездатністю шкідливого організму уразити рослину навіть за найсприятливіших умов, тоді як стійкість визначається рядом зовнішніх та внутрішніх факторів, що діють у напрямку зменшення ймовірності та ступеня ураження.Ключові слова
слива; хвороби; рослини
Full Text:
PDF