Сьогодні в Україні лише частково реалізуються потенційні можливості підвищення продуктивності рослинництва. Однією з культур, урожайні властивості якої використані не повною мірою, є гірчиця. Останніми роками спостерігається чітка тенденція до зростання частки гірчиці в структурі виробництва олійної сировини у світі, що пов’язують з культивуванням сортів, які не містять у своєму складі ерукової кислоти. За площею посівів гірчиці Україна входить до десятки світових лідерів і посідає четверте місце за обсягом виробництва серед олійних і поступається лише ріпаку, сої та соняшнику. Природна родючість ґрунтів, сприятливі кліматичні умови України та наявність великих ринків збуту – як внутрішніх, так і зовнішніх, сприяють збільшенню площ вирощування гірчиці та її насіннєвої продуктивності. Станом на 2023 р. в Державному реєстрі сортів росин, придатних для поширення в Україні налічується 40 сортів гірчиці, з них гірчиці білої 14 сортів або 35% від загальної кількості. Тому, дослідження сортових особливостей гірчиці сортів різного походження в умовах Лісостепу України та визначення їх насіннєвої продуктивності є актуальним, що дасть можливість агровиробникам підбирати для вирощування сорти, які в цих умовах найпродуктивніші.

Дослідження з впливу сортових особливостей на формування елементів структури урожаю насіння гірчиці проводили в умовах нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України на дослідному полі агробіостанції Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, упродовж 2021–2023 рр. Досліджували п’ять сортів, чотири білої гірчиці – ‘Еталон’, ‘Підпечерецька’, ‘Аріадна’ і ‘Ослава’ та один чорної – ‘Царівна Півночі’. Норма висіву насіння становила 2 млн. шт./га, сівба звичайним рядковим способом.