Пшениця забезпечує значну частину харчового раціону людства, тому дослідження складових її продукційного процесу та їх оптимізація надзвичайно актуальні. Насамперед це стосується фотосинтезу як основи продуктивності рослинного організму (Моргун, Кірізій, 2012). У зв’язку з різноспрямованістю потоків вуглекислого газу і води при фотосинтезі постає питання ефективності використання останньої, оскільки, на відміну від першого, її доступність часто обмежена. Ефективність використання води (ЕВВ) може бути визначена як відношення кількості утвореної біомаси чи врожайності до кількості води, випаруваної рослинами протягом вегетаційного сезону або, з погляду перебігу фотосинтезу на рівні листка – як відношення інтенсивності фотосинтезу до транспірації, тобто кількості асимільованого СО₂ на одиницю випаруваної води (Vadez et al., 2014; Gobu et al., 2022)

Мета нашої роботи полягала у вивченні ефективності використання води при фотосинтезі листків пшениці різних сортів, вирощених на високому та низькому фоні мінерального живлення та за позакореневого підживлення карбамідом. У дослідженнях було використано 6 сортів пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.): ‘Достаток’, ‘Астарта’, ‘Малинівка’, ‘Наталка’, ‘Київська остиста’, ‘Куяльник’. Рослини вирощували у вегетаційних посудинах на двох фонах мінерального живлення – високому (оптимальному, N₁₆₀P₁₆₀K₁₆₀ мг/кг ґрунтової суміші) та низькому (N₃₂P₃₂K₃₂ мг/кг). Наприкінці фази цвітіння частину рослин позакоренево обробили азотним добривом шляхом обприскування 5%-м розчином карбаміду.