Наукові конференції України, Перша мпк «Стан і перспективи формування сортових рослинних ресурсів в Україні»

Розмір шрифту: 
Використання методів молекулярно-генетичного аналізу для оптимізації відбору вихідних батьківських пар для селекції
В. P. Бочарова, Л. В. Герус, О. М. Карастан, І. А. Ковальова

Остання редакція: 2017-08-04

Тези доповіді


Отримання перспективних гібридних рослин з підвищеною продуктивністю являється основним завданням сучасної селекції. Відбір батьківських пар для штучної гібридизації винограду є значущим етапом в селекційному процесі. Для багаторічної культурної рослини, яка розмножується вегетативно, достатньо складно встановити закономірності мінливості кількісних та якісних ознак, які будуть проявлятися у гібридів. Але, безумовно, при наявності необхідної ознаки у батьківської рослини, є імовірність прояву її у нащадків. Тому підбору батьківських пар завжди надається суттєва роль.

Найбільш розповсюджена внутрішньо- та міжсортова гібридизація. Багато авторів свідчать, що найбільш ефективними є схрещування генетично віддалених батьківських форм, що підвищує рівень гетерозиготності гібриду. Так, Голодрига П.Я. показав (1962), що найбільша кількість (2,5%) перспективних сіянців виділялась за схрещування різних еколого-географічних груп. Такі схрещування можуть спричинити збільшення кількості трансгресивних форм та виникнення явища гетерозису. Тому що, завдяки високому рівню гетерозиготності, виноград має велику кількість алельних генів, які контролюють проявлення господарсько-цінних ознак, та комбінація їх у нащадків може визвати появу цікавої для отримання нового сорту форми.


Full Text: PDF