Розмір шрифту: 

Суттєве зростання амплітуди коливань таких погодних факторів як температура, сума опадів та їх перерозподіл за сезонами і місяцями року потребує мінімальної реакції генотипів за продуктивністю. Селекція на адаптивність дозволяє поєднати у генотипі сорту високу урожайність і стійкість до лімітуючих факторів зовнішнього середовища. Найкращу перспективу мають сорти, які виділяються підвищеною урожайністю за широкого спектру умов довкілля, тобто пластичні. Для визначення адаптивного потенціалу були використані дані середньої урожайності 7 перспективних генотипів пшениці м’якої озимої конкурсного сортовипробування та стандарту для зони Лісостепу Подолянка за різних строків сівби і за декілька років (2009-2011 рр., попередник – сидеральний пар). Погодні умови значно різнились як за температурним режимом, так і за рівнем вологозабезпеченості, що дало змогу одержати об’єктивні результати і всебічно оцінити матеріал. Максимальний урожай в середньому по досліду (77,9 ц/га) був одержаний у вологому 2009 р., що характеризувався раннім відновленням весняної вегетації (на 20 днів раніше за середньобагаторічну дату). У два наступні роки спостерігались посушливі осінні умови і недобір опадів у весняний період. Це та надспекотне літо (+3,5 °С до норми) у 2010 р., повернення весняних приморозків на початку квітня і перезволоження у червні (290% до норми) 2011 р. негативно вплинули на урожай озимини – 62,1 ц/га (2010 р.) і 50,0 ц/га (2011р.). Об’єктивну оцінку загальної адаптивної здатності дає середній показник урожайності, яка сформувалася в мінливих чинниках довкілля впродовж трьох років.