Розмір шрифту: 

Селекційне шліфування Triticum aestivum L. дозволило вивести високопродуктивні сорти, які впродовж десятків років задовольняють виробника. Однак їх генетичний потенціал господарсько-цінних ознак має межі. Складно поєднувати в рамках одного сорту такі ознаки як резистентність до аномалій екологічних факторів, висока урожайність та якість зерна. Використання віддалених еколого-географічних груп пшениць як вихідного матеріалу для підбору батьківських форм є основою для одержання пластичних за показниками адаптивності та урожайності й якості зерна (Лукьяненко П.П., 1973; Тимофеев В.Б., 1996). Отже, пошук шляхів підвищення загальної та специфічної екологічної адаптивності пшениці за рахунок селекційного компонування генотипів із високою потенційною продуктивністю та резистентністю до несприятливих факторів навколишнього природного середовища є актуальною.