Соя – культура надзвичайно різноманітного використання, що пов'язано з хімічним складом її насіння, яке містить 35-42% повноцінного білка, збалансованого за амінокислотам складом. Посівні площі сої в Україні за останні 10 років збільшились на 15,2%. У вирішенні проблеми підвищення врожайності та якості зерна значну роль відіграє фактор сорту. У сучасному сільськогосподарському виробництві сорт виступає як біологічний фундамент, на якому базуються всі елементи технології вирощування. сучасний потенціал урожайності нових сортів може проявитися лише за оптимальних умов росту та розвитку її рослин. сорт, як біологічна система, в польових умовах завжди буде піддаватися дії нерегульованих абіотичних і біотичних факторів середовища. Тому головною умовою ефективності реалізації існуючого потенціалу сортів є розробка і впровадження у виробництво сучасних конкурентоспроможних технологій вирощування, які забезпечують оптимальні умови росту і розвитку рослин протягом вегетації.

Дослідження з вивчення впливу способу передпосівної обробки та позакореневих підживлень на урожайність сої проводили в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН в 2010-2011 роках. ґрунт дослідної ділянки – сірий лісовий середньо-суглинковий. Агрокліматичні умови місця проведення дослідів у цілому сприяли росту та розвитку рослин сої, проте дещо відрізнялись як за роками, так і порівняно із середніми багаторічними їх значеннями. В польовому досліді вивчалось два сорти КиВін (середньостиглий) та Хуторяночка (ранньостиглий). Обробку насіннєвого матеріалу проводили препаратом Оптімайз з розрахунку 2,8 л/т, мікродобривом ТЕНСО Коктейль (100 г/т) та системним протруйником Вітавакс 200 ФФ. Мінеральні добрива вносили в дозі N<i>45</i>Р<i>60</i>К<i>60</i>. У період вегетації рослин проводили позакореневі підживлення водорозчинним добривом на хелатній основі Кропмакс (0,5 л/га). Дослідження, обліки та спостереження проводилися згідно широко апробованих методик в рослинництві.