В умовах глобальних змін клімату, коли на рослинний організм діє низка стресових чинників, важливе значення для селекційного вдосконалення тритикале має його стійкість до комплексу абіотичних стресів, зокрема водного дефіциту та засолення ґрунтів. Вирішення цієї задачі можливе при застосуванні біотехнологічних підходів, зокрема методів клітинної селекції. Завдяки загальним неспецифічним механізмам стійкості, резистентність до одного несприятливого чинника може призводити до підвищення стійкості й до іншого, в результаті чого відібрані клітинні лінії та рослини-регенеранти можуть виявляти стійкість до двох і більше типів стресу. Метою даної роботи було проаналізувати рівень стійкості до засолення та водного дефіциту рослин R₁ тритикале озимого, отриманих шляхом клітинної селекції з використанням маніту як стресового чинника.

Матеріалом досліджень були генотипи тритикале озимого миронівської селекції: лінія 38/1296 та сорт Обрій. Регенеранти R₀ зазначених генотипів були отримані шляхом селекції in vitro на стійкість до водного дефіциту. Солестійкість одержаних форм оцінювали за морфометричними показниками проростків. Насіння висівали по 20 шт. у кожному варіанті у пластикові горщики з піском та середовищем Хогланда-Арнона з додаванням 1,5 % NaCl. Контролем слугувало середовище без NaCl. Через 10 діб у стадії проростків визначали довжину пагона та головного кореня. Стійкість отриманих ліній до водного дефіциту визначали у вегетаційному досліді. Насіння R₁ висівали у відра об’ємом 10 л з ґрунтом. Через 3 тижні після появи проростків рослини вирощували у вегетаційному будиночку до фази повної стиглості зерна. У стадії виходу в трубку з метою імітації посухи протягом трьох тижнів вологість ґрунту підтримували на зниженому рівні. За контроль були взяті рослини вихідних генотипів того ж віку, що вирощувались у тих же умовах. Через 3 тижні визначали вміст проліну в рослинах за методикою Чинарда. У фазі повної стиглості зерна аналізували елементи структури урожаю: висоту рослини, довжину головного колосу, кількість зерен з головного колосу, кількість зерен з рослини, масу зерна з головного колосу та масу тисячі зерен.

У ході досліджень встановлено, що при проростанні насіння, отриманого зі стійких рослин-регенерантів R₀, довжина головних коренів та пагонів достовірно перевищувала відповідні показники у контролі. Рослини покоління R₁ характеризувались також підвищеним вмістом проліну – зберігалась вдвічі більша його концентрація відносно контролю обох генотипів. Окрім того, за показниками структури урожаю виявлено вірогідні відмінності між рослинами R₁ та вихідного генотипу, які вирощувалися за умов стресу. Таким чином, проаналізовані форми тритикале, отримані зі стійких клітинних ліній, характеризувалися підвищеною стійкістю як до водного дефіциту, так і до засолення. Комплексна оцінка рослин покоління R₁ підтвердила стійкість отриманих біотехнологічним шляхом форм тритикале, що дозволяє припустити генетичну обумовленість даної ознаки.